Сьомий рік триває процес анбандлінгу вітчизняної газотранспортної системи. Україна зобов’язалася провести відокремлення функцій транспортування газу ще після приєднання до Договору про заснування Енергетичного співтовариства у 2011 році. Ще донедавна процесу відокремлення активно пручався «Нафтогаз», відомий своїми монополістичними амбіціями. Але тепер, немов із помаху чарівної палички, все змінилося. Очільник НАК Андрій Коболєв вимагає від парламенту якомога швидше ухвалити у другому читанні та в цілому законопроект №2239-1, яким прописано анбандлінг ГТС та створення незалежного оператора газотранспортної системи.
Ухвалити в першому читанні законопроект про анбандлінг нардепам довелося в день прийняття держбюджету. Зранку прем’єр Гончарук вирішив пришвидшити процес й активно вмовляв монобільшість віддати свої голоси. Та й у сесійній залі мотивував прискорення темпів законодавчого процесу необхідністю завершення тристоронніх переговорів щодо транзиту газу з РФ. Адже під час перемовин сторони дійсно домовилися, що у разі укладання нової угоди будуть передбачені європейські правила транзиту.
Щоправда, вже в сесійній залі парламентарі виступили категорично проти внесеної на профільному комітеті з голосу поправки, яка передбачає, що державі належатиме контрольний пакет акцій ГТС – тобто 51%. Відповідно, на інші 49% могли зазіхати інвестори. Скандальну правку прибрали. І голова комітету з питань ЖКГ Андрій Герус пообіцяв між першим і другим читаннями внести правку, що забезпечить 100% власність держави у газотранспортній системі.
«100% компанії, яка є власником газотранспортної системи, належатиме тільки державі або державній компанії, 100% акцій якої також у власності держави у вигляді Міністерства фінансів», – констатував він.
Найімовірніше вже цього тижня парламент проголосує за законопроект про анбандлінг ГТС у другому читанні та в цілому. Що буде в фіналі, побачимо згодом. Але складається враження, що, користуючись ефектом смаженого півня, хитромудрий «Нафтогаз» просто створить підконтрольну собі компанію-прокладку, щоб тягнути додаткові гроші зі споживачів.
Наприклад, із «Нафтогазу» можна було б просто виокремити «Укртрансгаз» та «Укргазвидобування» й залишити їх у державній власності. Але ж тоді розставання із «дочками» означало б, що НАК став банкрутом і позбавився схем із явним присмаком корупційності. Варто згадати ігри з небалансами, завдяки яким «Нафтогаз» штучно завищував результати своєї діяльності. І хоч у цьому випадку «дочка» демонструє збитки, але її стопроцентний акціонер вдало втілив схему підміни реалізації газу для виробництва тепла для населення продажем за вдвічі вищою ціною.
Тим не менше, з підштовхуванням з боку Заходу восени 2016-го було створено компанію «Магістральні газопроводи України» (МГУ), на яку покладалися функції оператора української ГТС. Формально оператор мав бути незалежним, але лише формально.
У 2018 році Кабмін Гройсмана завершив процес реєстрації та призначив наглядову раду нового незалежного оператора ГТС. Також був затверджений план корпоративного управління цією компанією і вирішено питання її фінансування… шляхом передачі МГУ до управління «Нафтогазу». Під контролем НАК оператор перебуватиме до того часу, коли будуть створені умови для переходу «Укртрансгазу» під оперативний контроль МГУ.
Ця ціль, згідно із задумом Кабміну, мала бути реалізована шляхом призначення членів наглядової ради МГУ (які симпатизують плану анбандлінгу «Нафтогазу» в сценарії уряду) наглядовою радою АТ «Укртрансгаз» (що контролюється «Нафтогазом»). Але вже тоді НАК мав свій план і волів передати магістральні газопроводи до ТОВ «Оператор ГТС України», який також є підконтрольним «Нафтогазу». І тепер законопроектом №2239-1 саме на цю «незалежну» компанію покладаються функції оператора. Тобто монополіст своїх намірів не змінює й амбіцій не вгамовує. Тому продовжуємо, як то кажуть, стежити за руками.
До речі, мотивуючи включення «зеленого принтера» в питанні ухвалення законопроекту про анбандлінг, влада чомусь забуває про невизначеність із НКРЕКП через недокомплект комісії та навмисне чи ненавмисне зволікання із призначенням нових членів. Адже через це наразі робота нацрегулятора фактично заблокована.
Без повноцінної НКРЕКП сертифікація оператора ГТС може затягнутися. У такому разі зростають ризики припинення транзиту російського газу.
Друга проблема також пов’язана з оператором ГТС і транзитом газу. Це приведення транспортування газу на внутрішньому ринку до економічно обґрунтованих умов. Без затвердження нових тарифів на розподіл газу для облгазів діяльність нового оператора ГТС буде неефективною в очах європейських компаній, Єврокомісії та Енергетичного співтовариства. А саме європейські компанії виступатимуть партнерами для транзиту російського газу.
Олекса ГОНСЬКИЙ
Leave a comment