Четверг , 28 Март 2024
Мир

Спокуса і межі політики монетизованого бюджетного дефіциту

На щорічних зборах Міжнародного валютного фонду панувала атмосфера зневіри. На тлі синхронного уповільнення темпів зростання у світовій економіці ціла низка раптових подій (так звані «хвостові ризики») може викликати відверту рецесію.

Зокрема, інвестори і економічна влада повинні турбуватися з приводу нової хвилі ескалації китайсько-американської торгової і технологічної війни. У всьому світі можуть відчути наслідки військового конфлікту між США і Іраном. Те ж саме можна сказати і про «жорсткий» вихід із ЄС Великої Британії, а також про конфлікт МВФ з майбутнім пероністським урядом Аргентини.

Втім, імовірність деяких з цих ризиків із часом може знизитися. США і Китай досягли попередньої домовленості про часткову торговельну угоду «першої фази», і Америка призупинила введення мит, які мали набути чинності 15 жовтня. Якщо переговори продовжаться, тоді введення вкрай шкідливих мит на китайські товари народного споживання, заплановане на 15 грудня, теж може бути відкладено або призупинено.

Крім того, США досі утримувалися від прямої відповіді на події останніх місяців: атаки, імовірно скоєні Іраном, на американський безпілотник і на об’єкти нафтової промисловості в Саудівській Аравії…

Велика Британія і Євросоюз досягли попередньої угоди про «м’який» Брекзит, а британський парламент зробив кроки, щоб як мінімум запобігти виходу з ЄС без угоди. Але ця сага триватиме: найімовірніше, буде ще одне продовження терміну Брекзиту, і в якийсь момент відбудуться загальні вибори.

Нарешті, якщо майбутній уряд Аргентини і МВФ зрозуміють, що вони потрібні один одному, тоді загроза гарантованого взаємного знищення може змусити їх прийти до компромісу.

Тим часом фінансові ринки вже позитивно реагують на зниження загрози глобальних «хвостових ризиків» і на подальше пом’якшення монетарної політики найбільшими центральними банками, в тому числі ФРС США, Європейським центральним банком і Народним банком Китаю. Тим не менш, це як і раніше лише питання часу, коли який-небудь шок спровокує нову рецесію, за якою, можливо, настане фінансова криза, викликана зростанням державних і приватних боргів в усьому світі.

Що робитиме влада, коли це трапиться? Згідно з популярною точкою зору, вона зрозуміє, що їй не вистачає інструментів. Розміри бюджетного дефіциту і держборгу вже зараз високі в усьому світі, а можливості монетарної політики майже досягли своїх меж. В Японії, єврозоні та ряді інших країн з менш розвиненою економікою облікові ставки вже від’ємні, і ці країни й надалі проводять політику кількісного і кредитного пом’якшення. Навіть Федеральний резерв знижує ставки і реалізує програму QE «з чорного ходу»: проводячи операції підтримки на ринках репо (короткострокових запозичень).

Але наївно вважати, ніби влада просто дозволить хвилі «креативного руйнування» ліквідувати всі зомбічні компанії, банки і суверенні структури. На них чинитиметься інтенсивний політичний тиск з вимогою не допустити повномасштабної депресії і дефляції. І тому початок нового економічного спаду призведе до ще більш «шаленої» і нетрадиційної політики, ніж ми спостерігали досі.

До того ж весь ідеологічний спектр об’єднується ідеєю неминучості – і навіть бажаності – напівперманентної монетизації збільшення бюджетного дефіциту. На лівому фланзі прихильники так званої Сучасної монетарної теорії стверджують, що перманентне збільшення дефіциту бюджету може бути стійким, якщо цей дефіцит монетизується в періоди економічного застою, тому що тоді не виникає ризику нестримної інфляції…

Досить подивитися на Японію, щоб зрозуміти, яким може бути майбутнє: центральний банк цієї країни, по суті, фінансує її величезний бюджетний дефіцит і монетизує високе співвідношення боргу до ВВП за допомогою від’ємної облікової ставки і масштабної програми кількісного пом’якшення, встановивши цільовий рівень прибутковості за десятирічними держоблігаціями у розмірі 0%.

Чи справді подібна політика зможе ефективно зупинити прийдешній економічний спад? У випадку з фінансовою кризою 2008 року, яка була спровокована негативним шоком зниження сукупного попиту і обмеженням кредитування для неліквідних, але платоспроможних агентів, масштабні монетарні і бюджетні стимули, а також фінансова допомога приватному сектору цілком мали сенс. А що як наступна рецесія буде спровокована перманентним негативним шоком пропозиції, що призводить до стагфляції (уповільнення темпів зростання економіки і підвищення рівня інфляції)? Адже саме такі ризики створює розрив американо-китайських торгових зв’язків, а також Брекзит і тенденція до зростання цін на нафту.

Бюджетне і монетарне пом’якшення не є правильною відповіддю на перманентний шок пропозиції. Політика пом’якшення у відповідь на нафтові шоки 1970-х років призвела до двозначної інфляції і різкого, ризикованого зростання держборгу. Крім того, якщо економічний спад призведе до неплатоспроможності (а не просто неліквідності) окремих корпорацій, банків і держструктур, не буде сенсу підтримувати їх на плаву. У подібних випадках фінансова підтримка з боку самих кредиторів (реструктуризація і списання боргів) є більш відповідним рішенням, ніж «зомбуюча» фінансова допомога держави.

Іншими словами, напівперманентна монетизація бюджетного дефіциту в разі нового спаду може бути правильною політичною відповіддю, а може і не бути. Все залежить від природи самого шоку. Однак від політиків вимагатимуть зробити хоча б що-небудь, тому «божевільні» політичні рішення будуть визначені наперед. Питання в тому, а чи не принесуть вони більше шкоди, ніж користі, в довгостроковій перспективі.

Нуріель РУБІНІ

Project Syndicate, США

(Матеріал публікується зі скороченнями)

Leave a comment

Добавить комментарий

Свежие новости

Погода

Новости по теме

Ситуация с безопасностью самая сложная со времён Второй мировой войны из-за агрессии РФ

Актуальная ситуация с безопасностью является самой серьёзной со времён активной фазы Второй...

Почему Европейский Союз продолжает склоняться к политике победы над Россией?

Лидеры Европейского Союза всё больше соглашаются с политикой победы.

Как Европейский Союз планирует перевести экономику на военные рельсы?

Европейский Союз выразил намерение поставить свою экономику на "военные рельсы".