Із нещодавнього репортажу France 24 стало відомо, що в США деякі видавництва наймають так званих sensitivity readers, тобто співробітників, яким доручено очистити книги від усього, що могло б зачепити почуття деяких читачів або громадських груп. Це ще один приклад зростаючого суспільного впливу нового морального порядку.
Насамперед йдеться про логічну обережність з боку видавців у американському суспільстві, де зараз висуваються звинувачення з будь-якого приводу. Те, що відбулося з нещасною Джоан Роулінг, автором успішних книг про Гаррі Поттера, стало справжньою травмою для літературного середовища: в 2016 році вона скористалася індіанською легендою, після чого її звинуватили в «культурній експропріації» і «маргіналізації» корінних американців.
Видавництва не можуть отямитися від самої думки про те, що теж можуть стати жертвами подібних нападок і піти під суд. Тому тепер тексти книг попередньо переглядаються їхніми адвокатами. Ймовірно, в майбутньому з’являться нові видання старих книг, з яких викреслять стереотипи, здатні шокувати сучасного читача? У романі «У пошуках втраченого часу» не залишиться Шарля, пані Вердюрен, Франсуази, Блока і багатьох інших персонажів? Комусь, напевно, навіть сподобається, що Пруста неабияк скоротять…
Книги, фільми і мистецтво в цілому не викликали б такого ставлення до себе, якби не стали формами розваги, тобто комерційними продуктами. Оскільки книга вважається продуктом, її головна мета – розійтися якнайбільшим тиражем. І вона повинна відповідати найменшому спільному знаменнику почуттів. Позбавлена терпкості й шерехатості, вона стає гладким льодяником, який ми ковтаємо не без задоволення.
Поширення подібної практики створює таку саму загрозу, з якою зіткнулися соціальні мережі, де цензура відіграє першочергову роль у прагненні уникнути можливих санкцій: вираження думок стає стерильним і зводиться лише до нескінченного пережовування загальноприйнятої риторики. Сказане оцінюється не з точки зору істини, а з точки зору його відповідності потрібним, тобто допустимим поглядам. Слова розглядаються не самі по собі, а в ув’язці з тим, хто їх промовив: їх звеличують чи дискредитують залежно від того, до якої категорії належить той, хто говорить, – до жертв чи ймовірних мучителів.
Відзначимо, що внаслідок цього може з’явитися чорний ринок літератури, яка вважатиметься підривною, але може стати єдиною по-справжньому цінною. Всі форми офіційного і продиктованого владою мистецтва завжди поступалися роботам вільних творців…
Олів’є БАБО
Le Figaro, Франція
(Матеріал публікується зі скороченнями)
Leave a comment